Мукачівський гарнізон військових лікарів

Posted: 24.05.2013 by rmclviv in Дописи
Позначки:, ,

Спочатку, військовий госпіталь було розміщено під Замковою горою у с.Паланок. І доки у фортеці квартирували спочатку російські, а потім австро-угорські війська, розташування медиків всіх влаштовувало і їх ніхто не чіпав. Однак в 1855 році замок було вирішено використовувати у якості крайової в’язниці, от тоді й розпочалися пошуки нового місця для цієї лікувальної установи.
Після багаторічної тяганини, в кінці вулиці Берегівської, на полі, поблизу військових казарм, впродовж 1892-1893 років фірмою братів Грюнвальдів було зведено будівлю, яку назвали «Цісарська і Королівська лікарня» («К. und K. MARADENHAUS»), для лікування військовослужбовців військ Цісарсько-королівської та угорської Королівської армій (збройні сили Австро-Угорщини). Однак перевага в обслуговуванні надавалася особовому складу 65-го цісарського і королівського піхотного полку австрійських військ, що певним чином дискримінувало угорських гонведів 34-го «Березького» та 35-го «Угоганського» батальйонів угорської Королівської армії. Аби далі не збурювати солдатське середовище впродовж 1896-1897 років до західного боку нової лікарні будапештським підприємцем Шому Барухом було добудовано «гонведський» корпус.
Також до цього військово-медичного лікувального закладу була підведена залізнична колія для евакуації, транспортування поранених. До речі, її було демонтовано лише в 1947 році.
З початком Першої Світової війни місто стає прифронтовим. В ньому, крім австрійських та угорських військ, розквартировувалися ще й німецькі частини, що зумовило перевантаження госпіталю і стало причиною того, на південний схід від міста, за залізничним полотном, було організовано для них додатковий польовий шпиталь.
Після розпаду Австро-Угорської імперії «К. und K. MARADENHAUS», входить до складу Чехословацької Армії, а з 1938 по1944 роки – Карпатської Січі та військ Угорщини. Слід зазначити, що не зважаючи на всі трансформації мукачівська військова лікарня постійно залишалася зразковим медичним закладом зі власними традиціями та історією.

ЕГ-4566 – продовжувач славних традицій
12 грудня 1941 року в місті Намаган, Узбецької РСР, на підставі наказу по військах Середньо-Азіатського військового округу було створено евакуаційний госпіталь за номером 4566. Його формуванням займався військовий лікар першого рангу Чернявський Костянтин Павлович, який і командував ним до 25 вересня 1945 року. Головним завданням військовим медикам було визначено надання медичної допомоги радянським військам, що дислокувались в Ірані для стримування антибританського повстання, яке було заплановане профашистським урядом Персидської монархії та для протидії диверсійним актам агентів Абверу на Північному Кавказі.
В період Великої Вітчизняної війни госпіталь спочатку в підпорядковується Приволзькому військовому округу, а потім – 38-й армії 1-го Українського фронту. В бойових діях особовий склад ЕГ-4566 почав брати участь з 1 грудня 1943 року, застосовувався в якості польового евакуаційного пункту (ПЕП) та фронтового евакуаційного пункту. З військами пройшов шлях від українських Прилук до німецького Ратибора. Після переможного травня 1945 року певний час перебував на території Польщі в передмісті Кракова.
7 серпня 1945 року передислоковується до міста Мукачеве, Закарпатської області УРСР саме на місце колишньої «Цісарської і Королівської лікарні. У післявоєнний час госпіталем керували полковники медичної служби Куркін Н.П., Раєв В.А., Хамідов М.Г., Васильєв М.В., підполковник медичної служби Шлейфман І.І. полковники медичної служби Козлов М.Я., Хитрюк В.Ф., Вешелені І.Я. Грубий О.Є.
– За воєнні роки госпіталь надав медичну допомогу кільком десяткам тисяч поранених та хворих. Близько вісімдесяти відсотків з них, стараннями медиків у погонах, повернулися на фронт, – доповнює спогадами цю розповідь нинішній начальник госпіталю підполковник медичної служби Ярема Бекер.
У повоєнні роки військові медики широко розгорнули лікувально-діагностичну роботу не лише серед особового складу військових частин Закарпаття, а й серед місцевого населення. З червня 1955 року госпіталь переводиться на новий штат (300 ліжок), у січні 1961 року в колишній будові інфекційного відділення на території госпіталю розгортається поліклініка.
В 1956 році госпіталь забезпечував медичну підтримку підрозділам Радянської Армії під час подій в Угорській Народній республіці. В 1968 році брав участь в операції військ Варшавського договору «Дунай» (Чехословаччина) обслуговуючи поранених і хворих воїнів.
Чимало особового складу було нагороджено орденами та медалями за зразкове виконання бойових завдань, проявлену хоробрість, витримку та героїзм, невтомну роботу на благо пацієнтів. Так, Орденом Червоної зірки відзначені начальник госпіталю полковник медичної служби Мусса Хамідов, хірурги – майори медичної служби Сергій Жолудєв, Василь Яковлєв, а за високі досягнення у медичному обслуговувані населення полковника медичної служби (начальника госпіталю 1978-2004 рр.) Ігоря Вешелені було нагороджено Орденом «Пошани» (до 1988 – Орден «Знак Пошани» – авт.) та присвоєно звання Заслуженого лікаря України.

Правонаступник – військовий госпіталь 1397
На сьогоднішній день його колектив складають сто п’ятдесят шість медичних працівників. Функціонує 11 відділень, поліклініка, 10 медичних кабінетів. Щороку у госпіталі проходять диспансеризацію та лікування близько 3500 військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та пенсіонерів Міністерства оборони України.
За амбулаторно-поліклінічною допомогою до цієї установи впродовж року звертається близько 15000 мешканців краю на рік. Особовий склад чимало зусиль спрямовує на покращення показників в організації надання медичної допомоги, адже переважна кількість лікарів мають вищу та першу кваліфікаційні категорії та працюють більше 10 років.
За два останні роки було надано допомогу близько сорока тисяч осіб –військовослужбовцям строкової служби, офіцерам, військовослужбовцям служби за контрактом, ветеранам військової служба та Великої Вітчизняної війни.
Завдання військового госпіталю, як і колись, залишаються сталими: надавати якісну амбулаторно-поліклінічну допомогу за принципом територіальної дільничності та проводити за необхідності стаціонарне лікування, забезпечувати епідеміологічне благополуччя військ, не допустити  виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань серед особового складу.

Духовний захисник
Якщо уважно глянути на шеврон мукачівських медиків, то можна вгледіти, крім суто медичних атрибутів – червоного хреста та поверх нього обвитий змією, посох Асклепія золотистого кольору, а ще й два герба: Закарпатської області та малий герб міста із зображенням святого Мартина.

Нарукавний знак має форму кола малинового кольору з синьо-жовтим обрамленням по периметру всього знаку. У верхній частині кола розміщений малий  герб України «Тризуб», у нижній частині кола надпис білого кольору «1397», розташований в прямокутнику синього кольору з золотистим обрамленням. В центрі нарукавного знаку в колі з білим фоном  розташований червоний хрест, поверх якого обвитий змією, посох Асклепія золотистого кольору. На червоному хресті з правого  боку розташований малий герб Закарпаття, з лівого боку – малий герб міста Мукачева (зображення св. Мартина – покровителя міста). Червоний хрест з двох боків оточують дві золотисті гілки : з лівого боку зображена дубова гілка, що символізує могутність Збройних Сил України,  з правого боку – гілка з гронами калини, що символізує відродження, розвиток та збереження народних традицій в Збройних Силах України.  З права і зліва в нижній частині кола по краям надписи білим кольором «військовий» та «госпіталь», помережені маленьким колом золотистого кольору, у вигляді цвяха, що символізує міцність та боєготовність військового госпіталю, між собою. Вищезгадані надписи розміщені проти годинникової стрілки. Над надписами «Військовий» і «госпіталь» розміщені два маленьких кола золотистого кольору, у вигляді цвяха.

То ким же був отой святий, що його взяли за свого покровителя древнього міста?
Місце народження святого Мартина достеменно не відоме, але ймовірно прийнято вважати його за Самбатхей (нині Угорщина), Салвар чи острів Сен – Мартен (нині Франція-Нідерланди). Його батько, який здобув посаду трибуна, надав синові ім’я, що походить від римського бога війни Марса. Будучи ще дитиною переїхав разом з батьками до Павії, нинішня Італія. Там познайомився з християнами і маючи заледве десять років записався до числа катехуменів. Родина святого не хотіла, щоб хлопчик прийняв хрещення, так само і місцевий єпископ був тому не дуже радий, побоюючись гніву отця Мартина. Тому святий Мартин прийняв хрещення трохи згодом.
У віці п’ятнадцяти років святий Мартин поступив на військову службу до римського легіону, але присягу прийняв лише коли йому виповнилося сімнадцять років.
В 338 році легіон в якому служив святий Мартин було переведено до міста Ам’єні в Галії, нинішня Франція. Якраз тут і мав місце відомий випадок з його життя. Взимку коли зустрів напівголого жебрака, віддав йому половину свого солдатського плаща. В ночі після того випадку, у вісні побачив Ісуса, який говорив до ангелів: “Подивіться, як мене Мартин катехумен одягнув”.
У його житті було чимало праведних справ однак, за саме цей вчинок святого Мартина вважають покровителем дітей, вояків, жебраків, ткачів, подорожніх.

Насамкінець
Історія 1397 військового госпіталю тісно переплелася із традиціями, закладеними понад півтора століття тому в мукачівській фортеці. Змінювалися епохи, проходили вогняними смерчами війни, але єдиним, що залишалося впродовж усього цього часу незмінним були люди – тут постійно працювали висококваліфіковані фахівці, знавці своєї справи, які залогою стояли й надалі стоять на сторожі здоров’я захисників краю та цивільного населення.

Віталій ІВАНОВ.

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s