Галицький десант на південному рубежі

Posted: 22.04.2014 by rmclviv in ВАЖЛИВО!!!
Позначки:, , , , ,

Декілька днів на півдні України перебувала делегація львівських журналістів, блогерів та молодіжних громадських діячів. Мета поїздки – привітати із настанням Великодня наших бійців, які захищають південний напрямок, а саме – стратегічні об’єкти та лінію новоутвореного кордону із Кримом на території Херсонської області.
Їздили Львів’яни не з порожніми руками: майстрині Галичини та інших областей Заходу України передали у дар воїнам близько сотні власноруч випечених пасок. Приготували вони й вишиті сорочки для командирів. Кожна вишиванка – витвір народного мистецтва та справжній оберіг. А відома співачка лемкиня Софія Федина власноруч виготовила для наших бійців писанки.
Із наказом громади – привітати та морально підтримати солдатів та офіцерів українського війська на південному рубежі зі львова вирушили голова правління Центру інформаційних досліджень «Меридіан» Олександр Лавринович, знімальна група ТРК «Львів» із журналістом Василем Мицьком, переможець конкурсу молодих блогерів Назар Пелех та музичний гурт «Хочу ще!», фронтменом якого є ведучий львівського євро майдану Юрій Шабала. Виконавці презентували військовим свій кліп «Час дати відсіч», створений молодими митцями у період революційних подій у Києві.
Після прибуття на Херсонщину члени делегації зустрілись із заступником начальника Херсонського гарнізону – заступником обласного військового комісара по роботі із особовим складом підполковником Олександром Рібіцьким.
Офіцер розповідає, військові комісаріати області плани часткової мобілізації військовозобов’язаних виконали. Укомплектувавшись до повного штату самі працюють в штатному режимі. Донедавна, групи «партизанів» регулярно відправлялись для доукомплектування визначених військових частин. Допомагали відмобілізовувати й техніку з народного господарства.
Зараз військові частини Херсонщини приведені до штату військового часу. А особовий склад інтенсивно займається бойовою підготовкою та посилено несе службу.
Небо над Таврією та двома сусідніми областями охороняють ракетники Херсонської гвардійської зенітної ракетної ордена Червоного прапору бригади. Ця військова частина стала першою, куди делегація львівських журналістів та громадських активістів привезла подарунки від галицьких майстринь, паски. А музичний гурт «Хочу ще!» у складі беззмінного ведучого львівського Євромайдану Юрія Шевели та Наталії Чабан, представили свій кліп «Час дати відсіч».
Розуміючи, що багато часу у військовослужбовців бригади ми займати не можемо через щільний графік занять, чергувань і нарядів, львівська делегація у клубі військової частини провела коротку зустріч, передала подарунки та вітання зі Львова.
Заступник командира військової частини по роботі з особовим складом підполковник Володимир Нор, який був присутній, подякував львів’янам за моральну підтримку та подарунки від імені усього особового складу.
Згодом, офіцер більш детально розповів про бойові будні таврійських ракетників. Зі слів офіцера, роботи останнім часом значно побільшало. Навіть те, що у стрій стали призвані із запасу спеціалісти ситуацію не полегшує. Військовозобов’язані поки що проходять період інтенсивного бойового злагодження і вживаються в армійську реальність. Тож до несення чергувань залучається, так би мовити, «кадровий» особовий склад. Тішить те, що серед призваних із запасу вистачає навчених фахівців, які уміють працювати на техніці того типу, яка стоїть на озброєнні у бригаді, тож акліматизаційний період, на думку офіцера, буде нетривалим.
До того ж, адреналіну постійно додає «брат у воріт». Особливо зі сторони окупованого російськими військами Криму. Повітряна розвідка загарбників постійно випробовує пильність українських ППО. Заступник командира бригади запевнив, що бойові розрахунки військової частини до таких інцидентів готові. Подібні випадки контролюються, фіксуються час і місце, систематизуються тощо. Усі «літуни» противника помічаються завчасно і не мають шансів безперешкодно перетнути повітряний кордон.
– Як кажуть, позитив потрібно шукати у всьому. Не було б російської агресії – найближчим часом наша військова частина припинила б існування. Ракетні комплекси або продали, або порізали, а особовий склад «чисельно оптимізували», – розповідають військовослужбовці частини.
Зараз, ситуація кардинально змінилася – є усвідомлення, що армія Україні потрібна. І армія сильна та добре оснащена.
***
Після столичного міста Херсонщини львів’яни попрямували у бік півдня, через місто Нова Каховка, аж до передових позицій наших військ.
Селище міського типу Чаплинка, батьківщина відомого українського публіциста та драматурга Миколи Гуровича Куліша. А тапер ще й ближнє прикордоння із окупованим Кримом. На звороті дорожніх знаків, які стоять обабіч траси на Крим хтось фарбою із балончиків зробив написи: «Увага! До російських окупантів стільки-то кілометрів».
В районі населених пунктів Чаплинка, Червоний Чабан, Каланчак розташовані передові позиції декількох підрозділів Сухопутних військ ЗС України. Точне місце розташування блок-постів, звичайно, у розповіді не вказуватимемо. Крім того, пости ці мобільні, тож де перебувають піхотинці у той чи інший момент, знає хіба, що їхнє вище керівництво.
Після необхідної перевірки нам дозволено відвідати лише одну з польових баз піхотинців. Табір у полі облаштований за усіма правилами фортифікації. Намети, укриття із мішків з піском, окопи повного профілю, капоніри для техніки тощо. І роботи по зміцненню бази тривають.
Загалом, атмосфера тут насичена небезпекою. По периметру бази несуть службу чатові, спостерігаючи через оптику за умовною лінією кордону. По прямій – усього декілька кілометрів. У степу добре видно, як димлять труби фірташівського «Кримського ТИТАНУ». Там, за лиманом, уже ворог.
У тилу бази піхотинців розгорнуто польовий табір для прийому біженців. А попереду, приблизно за кілометр, організовують пропускний режим із Кримом українські прикордонники.
На базі спілкуємось із представником командування – офіцером відділення по роботі з особовим складом капітаном Сергієм Майдюком. Звичайно, спершу виконуємо почесну місію, покладену на нашу делегацію громадою Галичини. Згодом, спілкуємось про життя піхотинців у польових умовах.
– Якщо говорити про побутові умови, то відразу скажу, що зусиллями командування і місцевих громад забезпечили рівень достатній для виконання завдань за призначенням нашим особовим складом. Живемо у наметах, є можливість регулярно митися у лазні (домовились з однією з сільрад), рівень харчування – на висоті. Місцеві мешканці буквально завалили продуктами для додаткового пайка. Особлива подяка місцевому підприємцю Петру Лелеко, який із перших днів нашого перебування тут допомагав не лише у плані координації дій із місцевими мешканцями та владою, але й різними матеріальними засобами. Організовано культурне і духовне життя особового складу. Часто приїжджають із концертами різні творчі колективи. Відкрито польову каплицю, де регулярно проводить служби протоієрей Херсонської єпархії УПЦ КП отець Сергій Чудинович. До слова, одна з таких служб відбулася сьогодні, – каже офіцер. – Службу несемо пильно. Умовний кордон близько і розслаблятися не можна. Як бачите, у нас є і стаціонарні позиції. Прикриваємо ділянку нашої відповідальності і мобільними патрулями. Особовий склад, здебільшого, військовослужбовці за контрактом. Нещодавно, прибули й резервісти призвані із запасу у ході часткової мобілізації. Усі хлопці серйозні, добре навчені і умотивовані. Це ж наша земля і ми звідси відступати не маємо наміру і бажання.
Такої ж думки і командир танкового взводу старший лейтенант Антон Мілько. Машини його підрозділу надійно закопані у землю, а гармати розгорнуті в сторону противника.
– Я корінний луганчанин, – говорить офіцер. – Але служу на території центральної України. Там одружився, там народилися мої діти. І я, і мої хлопці готові битись за Україну і виконувати слова Військової Присяги.
Говорили з офіцерами підрозділу й про те, які засоби необхідні для організації несення служби та оборони табору. Як з’ясувалось, у переліку гостродефіцитних потреб, зокрема, потужні прожектори.
– Було б добре, якби ми могли освітлювати близько тридцяти метрів навколо периметру табору, – кажуть офіцери. – Можна, звичайно, і більше. Та прожекторів у нас на озброєнні не має. Звичайно, уночі можна з міномета «підвісити люстру». Але це не гарантує стовідсоткового результату. Також потрібні і ноктовізори, сучасні технічні засоби спостереження тощо. Непогано було б мати і коліматорні приціли для особистої зброї.
До слова, поспілкувалися ми й з вищезгаданим доброчинцем, чаплинським підприємцем Петром Петровичем Лелеко. Місцеві, а тапер вже й військові з повагою називають його «Петровичем». Чоловік дуже колоритний. Навіть у літературі є такий типаж – селянина-господаря. Невеликого зросту, міцний, із хитруватою посмішкою. Проте відвертий, щирий, готовий прийти на допомогу ближньому. Справжній Українець з великої літери.
– У мене невеличке виробництво. Виготовляємо бульварну плитку, пам’ятники, декоративні вироби з бетону. До недавнього часу мали плани розширятися й співпрацювати із кримськими готелями: постачати їм різний декор, штучні водоспади. Тепер…не знаю. Але сподіваюсь, що Крим повернеться в Україну. А щодо допомоги нашим військовим – для своїх нічого не шкода. Це ж наші солдати!– каже підприємець.
У звичайному наметі розташовується польова каплиця. Обстановка максимально аскетична. Не має, навіть, образів. Лише декілька ящиків, складених у вигляді вівтаря і два патронних цинки у якості підсвічників. Цей храм – парафія згаданого вище Отця Сергія. Під рясою у священика камуфляж.
– Ходімо зі мною, щось покажу, – говорить він.
Підходимо до його машини. На задньому сидінні, поруч із кинутим тактичним жилетом, стос невеликих за розміром книжечок.
– Це молитовники, – конкретизує він. – От наш, випущений київським патріархатом. От – зробили наші брати-католики. Можна похвалити їх труд. Є навіть молитви за кожен рід військ. А от молитовник від московського патріархату, показує він камуфляжного кольору брошурку з Михаїлом-архангелом на обкладинці. Усе, ніби-то нічого, але відкрийте…
І дійсно, на першій сторінці розміщена молитва за здоров’я екс-президента Януковича.
– Ви, як військовий журналіст, мали б підняти питання про те, щоб подібні ідеологічні міни не доходили до наших бійців. Церква повинна виховувати патріотизм, а не угодництво політикам.
***
Перша «експедиція» львів’ян на Південь країни завершилась успішно. Поїздка була надзвичайно символічною у багатьох площинах. По усіх канонах. Вже дорогою додому ми сиділи і детально розбирали кожен наш крок. Зійшлися на тому, що Херсонщина, наша мила і щира Таврія була і залишається невід’ємною частиною України. Про це свідчать багато чинників. Починаючи від надзвичайного патріотичного піднесення населення від мала до велика. І закінчуючи широкою підтримкою українського війська народом. Сепаратизм тут, однозначно, не приживеться у будь-якому вигляді. І ворота в Крим будуть завжди під пильним наглядом доти, доки окупована територія знову не повернеться до складу країни.
Відзначу, що після Великодня, львівські журналісти знову збираються до наших вояків на передову з Кримом. Адже зв’язок між півднем і заходом повинен бути стабільним.

Володимир Скоростецький

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s