ПРАВА МОБІЛІЗОВНИХ: ЗАРПЛАТА, ВІДПУСТКИ, ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ

Posted: 20.06.2014 by rmclviv in ВАЖЛИВО!!!
Позначки:, , , , ,

yak-namalyuvati-znakЧИ БУДЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗА ГРОМАДЯНАМИ, ПРИЗВАНИМИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, РОБОЧОГО МІСЦЯ (ПОСАДИ) ТА СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ?
1 квітня 2014 року вступив в силу Закон України від 27 березня 2014 року № 1169-VII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації”, який доповнено частинами другою та третьою статті 39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а саме, що за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Також внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Що стосується військовозобов’язаних, які були призвані на військову службу під час мобілізації 21 березня 2014 року до набуття згаданим Законом України законної сили, то трудові відносини з роботодавцем передбачали їх звільнення з роботи у зв’язку з призовом на військову службу без збереження місця роботи та середнього заробітку. Таким чином, у разі звільнення з роботи вони втратили право на отримання заробітної плати, збереження місця роботи та посади.
З метою законодавчого врегулювання згаданих проблемних питань та забезпечення соціальних гарантій громадянам, призваним на військову службу під час мобілізації, Міністерством оборони України розроблено та подано до Верховної Ради України проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації та гарантії громадянам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації”, в якому зазначено, що гарантії соціального захисту призваних на військову службу під час мобілізації, зокрема, по збереженню місця роботи, посади та середнього заробітку, вступають в законну силу з початком мобілізації. Враховуючи викладене, до прийняття зазначених змін в законодавство цим військовозобов’язаним пропонується звернутися до роботодавця за колишнім місцем роботи із заявою щодо поновлення на роботі. У разі відмови роботодавця від поновлення на роботі громадяни мають право звернутися за соціальною та правовою допомогою до військового комісаріату за місцем проживання або безпосередньо до суду.
Слід наголосити, що військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, виплачується грошове забезпечення в розмірах, які встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до їх штатних посад, військових звань та вислуги років.

ЯК БУДУТЬ ВРЕГУЛЬОВАНІ ТРУДОВІ ВІДНОСИН У РАЗІ ПРИЗОВУ АБО ВСТУПУ ПРАЦІВНИКА НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ?
Відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України трудовий договір підлягає розірванню у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.
Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Зазначена норма законодавства діє у мирний час.
Вихідна допомога у разі призову або вступу працівника на військову службу не виплачується, оскільки норма щодо виплати вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат визнана Конституційним Судом України неконституційною (Рішення від 22.05.2008 N 10-рп/2008), крім випадків, коли виплата такої допомоги передбачена колективним договором, який діє на підприємстві, установі, організації.
Статтею 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення з військової служби.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” (вступив в дію з 01.04.2014) внесені зміни до Законів України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов’язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період або день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (стаття 39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”).
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Таким чином, починаючи з 01.04.2014 громадяни, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню, вони увільняються від роботи (звільняються від виконання посадових обов’язків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому за ними зберігається середній заробіток на період до одного року (починаючи з дати початку проходження військової служби).
Відповідно до прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, застосування його вимог до працівників, звільнених з дня оголошення мобілізації до 01.04.2014, не передбачено.
В той же час, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом наказ про звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України може бути скасований. Збереження середньої заробітної плати у такому випадку здійснюється з дня призову на військову службу (день, зазначений у повістці військового комісаріату).

ЯКА ЗАРПЛАТА МОБІЛІЗОВАНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ?
Грошове забезпечення військовослужбовці під час мобілізації буде таким, як у контрактників. Відповідне передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2014 р. № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Таким чином, Кабінет Міністрів України постановив, що з 18 березня 2014 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Зокрема, громадянам, призваним на військову службу під час мобілізації, також нараховується одноразова грошова допомога, яка виплачуватиметься на день демобілізації. Умови та порядок виплати допомоги визначає Кабінет Міністрів.
Зарплати варіюватимуться в середньому від 2400 гривень (стрілець-кулеметник) до 5400 гривень (заступник командира батальйону). При цьому у військовослужбовців високомобільних десантних військ і спецпризначенців грошове забезпечення трохи більше.
Крім того, у місяць демобілізації військовослужбовці отримають дві премії, дві винагороди і дві надбавки. Ще більше грошове забезпечення в останньому місяці. Для стрільця-кулеметника – це становитиме 4241 гривню, а для командира роти — 9071 гривню.
Коштами для виплати грошового забезпечення усі військові частини забезпечені. Вже зроблено всі розрахунки за травень. За березень і за квітень усі гроші виплачено всім військовослужбовцям, за винятком тих, хто перебуває не в місцях постійної дислокації, госпіталях, відрядженнях.

ЧИ БУДЕ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ НАДАНО СТАТУС «УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ»?
Відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції. Перелік осіб, які є учасниками бойових дій та брали участь в антитерористичній операції, визначається Кабінетом Міністрів України.

ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ВІДПУСТКИ. ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ВІДПУСТОК ТА ВІДКЛИКАННЯ З НИХ
Ст. 10-1 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII регламентує це питання.
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15 до 20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов’язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров’я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.
Курсантам вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.
У разі, якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
1) укладення ним шлюбу – тривалістю до 10 календарних днів;
2) тяжкого стану здоров’я або смерті рідних по крові або по шлюбу:
а) дружини, батька, вітчима, сина, пасинка, рідного брата військовослужбовця, батька подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
б) інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім’ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, – тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім’ї необхідна, за рішенням командира військової частини – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв’язку з хворобою не надається.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я або у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира військового з’єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця {абзац четвертий пункту 14 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1900-VI від 16.02.2010}.
У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.
У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв’язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.
У разі відкликання військовослужбовця із щорічної основної відпустки невикористана її частина надається йому, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцю оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України, але не далі пункту перебування, з якого його було відкликано.
Надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється”.

КОЛИ ДЕМОБІЛІЗУЮТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ?
Після призову військовозобов’язані набувають статусу військовослужбовців і проходять службу у військових частинах (із грошовою оплатою як контрактники). Проходять її певний термін — місяць, рік, кілька років — до виходу відповідного Указу Президента «Про демобілізацію». За коментарями Міністерства оборони України, 45 діб — це період, під час якого можна вилучати мобілізаційні ресурси. Під час першого призову військовозобов’язаних призивали на навчальні збори на 10 діб, на той час у військових комісаріатах ще не знали, що далі буде оголошено мобілізацію. Тому й виникли деякі непорозуміння із неочікуваною затримкою призваних. Нині про терміни цієї затримки ніхто не береться сказати щось конкретне. Демобілізацію цих людей проводитимуть поетапно певний час, їх замінять юнаки, призвані на строкову військову службу,
На запитання, коли ж звільнять строковиків (ідеться про торішній весняний призов), у яких термін служби закінчився, відповів начальник відділу управління комплектування та призову Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС Валерій Дендебера. Зокрема, він нагадав, що термін строкової служби залежить від рівня освіти. Громадяни, які не мають вищої освіти, служать до 12 місяців, з вищою освітою (магістратурою) — до 9 місяців. Звільнення цієї категорії відповідно до статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» чітко регламентується: військовослужбовці строкової військової служби звільняються лише на підставі Указу Президента України.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 1 травня 2014 року № 447/2014 «Про заходи щодо підвищення обороноздатності держави» в Україні регламентовано повернення до проходження у ЗС такого виду служби, як строкова. Цим указом також встановлено терміни проведення призову на строкову військову службу: травень — липень.
Однак військовослужбовці ЗС України, які були призвані на строкову військову службу торік навесні, можуть бути затримані на службі з огляду на агресію Російської Федерації максимум на шість місяців.
Кількість юнаків, призваних торік, яких планували демобілізувати після строкової служби, — понад 6 тисяч осіб. Плани та етапи їх звільнення зі строкової військової служби вже опрацював Генеральний штаб ЗС України і їх буде звільнено планово, після підписання Указу Президента України «Про демобілізацію».
А поки такого закону немає, то строковиків мають право затримати на службі до шести місяців.

ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТИХ, ХТО ВІДМОВИВСЯ, АБО НЕ З’ЯВИВСЯ ДО ВІЙСЬКОМАТІВ
За нез’явлення у військкомат по повістці ухильникові загрожує адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 85 до 119 грн, за порушення законодавства про мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 17 до 51 грн, за умисне знищення приписного свідоцтва або військового квитка – штраф в розмірі від 17 до 51 грн. За ухилення від заклику по мобілізації в ст. 336 Кримінального кодексу України прописана відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від двох до п’яти років.

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s