Рекомендації щодо співпраці ЗМІ та силових структур в умовах особливого періоду

Posted: 04.07.2014 by rmclviv in ВАЖЛИВО!!!
Позначки:, ,

Співпраця військового відомства та працівників мас-медіа будь-якої форми власності повинна будуватись на принципах демократії та верховенства права. Іншими словами, урядові структури, до яких належить і армія, не мають права втручатися до редакційної політики засобів масової інформації, не укладають «підкилимних» угод щодо «ексклюзивності» інформації та всебічно сприяють діяльності журналістів. Однак, водночас, військові мають певні засоби впливу на журналістів – це діючі Закони України, які стимулюють і вимагають дотримуватись певних стандартів журналістської праці. Зокрема, оприлюднювати лише достовірну, перевірену інформацію з фаховими коментарями відповідальних військових посадових осіб, висловлювати суб’єктивну думку, громадянську позицію, політичні уподобання .
Дотримуватися вимог законів щодо нерозголошення державної таємниці та доступу до службової інформації. У двосторонній системі військово-журналістських відносин цей пункт трансформується в цілий спектр «обмежень» для оприлюднення:
А) дислокація військових частин, прізвища командирів, кількість особового складу та кількість і якість оснащення ОВТ;
Б) переміщення військових підрозділів під час виконання завдань;
В) кількість вбитих і поранених, виведеної зі строю ОВТ – ворог не повинен знати про успіх чи невдачу своїх дій;

Пам’ятайте, що супротивник регулярно аналізує відкриті джерела інформації!
Об’єктивна критика вітається, але вона не повинна шкодити. Заборонити готувати критичний матеріал військові не можуть, але журналісти самі повинні розуміти, що їхня діяльність може не просто викрити якісь хиби у військовій сфері, а надати ворогу «тему» для інформаційної атаки. Також, часто активна позиція журналіста може сприяти підвищенню напруги у суспільстві, масових заходів тощо. Обережність, ось основа критичного матеріалу. Ми знаємо, що маємо проблеми, ми готові спілкуватися з громадськістю та ЗМІ, але із пошуком реальних рекомендацій і шляхів вирішення. А критика заради рейтингів ЗМІ чи реалізації амбіцій окремих журналістів – це біда для обох сторін. Якщо ви викрили проблему, пов`язану із забезпеченням бойових дій, не подавайте матеріал доти, доки не зможете розповісти про те, як цю проблему почали вирішувати, або хоча б пообіцяли це оперативно зробити. Військові, у свою чергу, повинні надавати коментарі та йти на контакт із журналістами навіть на «чутливі» теми.
Не заважати – двосторонність зв’язків між військовими і журналістами не повинна переростати в надокучливість та відволікати військових від виконання завдань. Запити, уточнення, коментарі повинні мати конкретне підгрунтя, а не тому що «не має про що писати чи знімати».
“Де юре” війни в Україні не має. Тож і обмежень щодо діяльності ЗМІ не запроваджується. Відсутнє цензурування журналістських матеріалів. Однак, де факто, усі ознаки агресивних дій іншої держави проти України є. Тож, як бійці інформаційного фронту, українські журналісти не повинні забувати про етику у власній творчості та відстоювання державних інтересів крізь подання інформаційних матеріалів:
– Уникайте показу трупів людей. По можливості не вживайте навіть слово «труп», замінюючи його на «загиблих», «вбитих» або «тіла». Деморалізуючий вплив вигляду покійників може дестабілізувати якщо не військових, то їхніх батьків, які зроблять все, щоб їх син не потрапив на фронт. Не зловживайте показом похоронів тих, хто загинув, якщо це не публічно резонансна особа, або похорон. Ми дуже співчуваємо, але якщо не можемо нічим вже допомогти і репортаж не дає надії – замисліться, чи варто його давати на шпальти газети чи в ефір?
– Якщо це можливо, не завершуйте репортажів навіть про поразки – безнадією. Використовуйте контрапункт. Навіть в тих, хто загинув можуть бути діти і пам`ять про їхній подвиг залишиться в поколіннях нащадків, які пишатимуться своїми батьками. Досвід країн, які переживали наслідки війн на своїй території, зокрема Ізраїлю, свідчить, що націленість на надію в майбутньому – дозволяє людям проходити через стрес із меншими втратами.
– Не показуйте відео, яке в youtube викладає ворожа сторона. В Росії цим займаються професійні пропагандисти. Якщо відео наших полонених чи їхніх дзвінків додому з полону з`являється у мережі – розрахунок на повну деморалізацію тих, хто може чинити опір в Україні. Якщо ж ви робите репортаж про полонених, шукайте офіційний коментар особи, яка буде вести переговори з терористами. Люди не мають думати, що проблема визволення з полону повністю лягає на плечі рідні.
Пам’ятайте, що навіть у суспільстві з найбільшим рівнем розвитку демократії та плюралізму суспільної думки питання, які стосуються сфери національних інтересів, сектору безпеки держави, перебувають під контролем урядових структур. Інформація в такому випадку надходить контрольовано з точки зору дотримання доступу до службової інформації. Тому потрібно із розумінням ставитись до проблем, які військовими не розголошуються. Оприлюдненню кожного факту є свій час. Завдання ЗМІ в такий період бути не лише викривальниками проблем, але й інструментом, що допомагає створювати образ українського солдата як професіонала, патріота, самопожертвенну людину для держави і світової спільноти.

 

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s