Трирічна донька загиблого під час АТО офіцера вірить, що її тато став ангелом

Posted: 06.07.2014 by rmclviv in Герої не вмирають!
Позначки:, , , , , , , ,

Вже вдруге на Львівщину прийшло неосяжне горе. У славетне місто військових вертолітників Броди доставили тіла загиблих авіаторів. Мужні військові льотчики боронили українську землю на Донбасі. Підполковник Андрій Бєлкін, майори Дмитро Шингур та Руслан Мазунов, які пілотували вертоліт Мі-8, 24 червня пострілом з переносного зенітного ракетного комплексу були збиті неподалік гори Карачун, що у Слав’янську. Разом із екіпажем на борту вертольота перебували ще 6 військовослужбовців. Ніхто не вижив…
Борт із тілами офіцерів зустрічали керівництво області, району та міста. Багатотисячна громадськість Бродів вишикувалися уздовж центральної вулиці, щоб віддати шану героям-авіаторам. Люди у руках тримали квіти, приспущені національні прапори із траурними лентами. Під звуки жалобного гімну Майдану «Пливе кача» три військові автомобілі із почесною вартою та офіцерами прослідували через всі Броди до військової частини, де вони проходили службу.
На плацу авіаційної бригади бойових побратимів зустрічав увесь особовий склад.
Прощання із підполковником Андрієм Бєлкіним та майором Русланом Мазуновим відбулося у клубі військової частини.
Із майором Дмитром Шингуром бойові друзі попрощалися на плацу частини. На автомобіль поклали вінки та квіти. Після чого тіло льотчика-штурмана вертолітної ланки військово-транспортним літаком доставили у Запорізьку область, звідки він родом. У нього залишилися батько, дружина, малолітні донька та син.
Майор Руслан Мазунов був бортовим авіаційним техніком вертолітної ланки. Його поховали у Бродах не на центральному цвинтарі, а на тому що по вулиці Тернопільській. Так визначила родина загиблого.
— Це дуже велике горе для нашого міста і району, — зазначила представник Бродівської міськради Оксана Приступа. — Вже вісім хлопців з нашої військової частини загинули на Донбасі. У всіх молоді родини, маленькі діти. У Руслана залишилася дружина і двійко синів.
Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали на Рівненщині у місті Радивилів, де він проживав із родиною. Андрію 2 липня мало виповнитися 37 років. Сиротами залишилися троє дітей, старшому сину 14 років, одній доньці 12, найменшій всього три.
— Це величезна трагедія для нас усіх, — розповів родич дружини загиблого пілота Іван Гадьо. — Надія (дружина загиблого — авт.) сказала молодшій трирічній донечці, що тато перетворився на ангела і тепер буде захищати маленьку сиріточку з небес. Молодшій доці просто не змогла сказати про смерть тата.
Іван не стримуючи емоцій розповів, що Андрій проходив військову службу у окремій бригаді армійської авіації на Львівщині, жив, будував плани на майбутнє, тричі літав у миротворчі місії на Африканський континент й живим-здоровим повертався додому. А тут, на рідній землі, загинув, боронячи святу українську землю і український народ.
Офіцер був родом із Криму. Звідти попрощатися із сином приїхала мати. Вона взяла пригоршню землі з могили сина, аби й часточку його душі привезти до рідної Алушти.
Під час прощання, до церкви святого Олександра Невського у Радивилові прийшла чи не уся громада.
— Боляче бачити, яке горе принесли чужі імперські амбіції у звичайні українські родини, загибель Андрія – це та втрата, яку нічим тепер не заповнити, — сказав односельчанин Володимир Жолнович. — Я добре знайомий з родиною офіцера. Чув, що він обіцяв діткам приїхати на своє День народження погостювати. А повернувся в труні… Будемо молити Бога, щоб люди схаменулися, склали зброю і ми повернулися до мирного життя.
Поховали офіцера на місцевому кладовищі. Попрощатися із загиблим із зони АТО прилетіли бойові товариші Андрія. Під час церемонії військові не стримували емоцій.
— Сьогодні проводжаємо в останню путь загиблого від рук бандитів нашого брата. На його могилі клянемося помститися. Не дамо життя його вбивцям, — сказав один з офіцерів-льотчиків.
Священик з Радивилова отець В’ячеслав оголосив збір коштів на підтримку родини пілота.
— Я хочу звернутися до Президента України! Петре Олексійовичу, благаю Вас не забувати за родини тих наших героїв, які загинули за Україну! Як Президент, потурбуйтеся про вдів та осиротілих дітей, серед яких тепер і наша родина, – звернувся після церемонії поховання родич сім’ї Бєлкіних Дмитро Богданович.

Вадим БАКАЙ,

Олександр ГАЙН.

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s