Захисники Дебальцевого боронилися від “Аллах Акбар” бойовиків

Posted: 19.02.2015 by rmclviv in Новини та події
Позначки:, , ,

До борта вертольоту Мі-8 квапливо під’їхало три «швидких», з яких поволі почали виходити скривавлені, замурзані, але з іскоркою життя в очах українські воїни. «Захисники Дебальцівського плацдарму», – одразу промайнула думка. І направду, хлопці з різних підрозділів, з численними пораненнями приїхали саме з того пекла. Ще кілька годин тому вони самовіддано обороняли свої позиції, стоячи під артилерійським вогнем і майже в рукопашну відбивали ворожі штурми. А тепер чекають, коли «вертушка» віднесе їх до одного із військових госпіталів, і лікарі «знімуть» нестерпний біль поранень.

Debaltsevo Defenders Fought Against Commandos’ “Allah Akbar” Slogans 

The ambulances hurried to Mi-8 helicopter. Covered with blood and dirt but still with spark of life in their eyes Ukrainian soldiers started coming out of them. «Debaltseve bridgehead defenders», – was my first thought. And I was right – the wounded guys from different units came exactly from that hell. Several hours ago they selflessly defended their positions under gun-fire and repulsed enemy assaults almost in hand-to-hand fight.  And now they wait for helicopter to take them to one of military hospitals and for doctors to “remove” pain.


Троє лежачих. Лікар питає у одного, чи відчуває він ноги. Відповідь «так» проганяє зрадливу «мурашки» страху по спині. Дай Бог воїну здоров’я і швидкого одужання, щоб він ще й у футбол до старості грав. Кілька хлопців опираються на милиці, але також стоять на ногах. Значить, ворог не тільки не зломив їхній дух, а й не вдалося йому покалічити тіла українців.

Двоє з шевронами окремої механізованої бригади тримаються купи. У одного травма ніг, а у іншого перемотана голова і, здається, пошкоджена нижня щелепа. По очах видно, що болить нестерпно, але він тримається – справжній воїн. Перемовляються хіба, як то кажуть, на мигах.
Люди метушаться довкола швидких, адже хтось допомагає іншим вилізти з авто, хтось жадібно палить цигарку. Мало готових зараз розповісти про те, як відбивалися від озвірілих від люті і крові терористів. Наважився пережити в спогадах ще раз події того дня боєць Анатолій Цимбалюк. Він зі своїм підрозділом утримував позиції в центрі Дебальцевого. Місто, за яке вже тривалий час йшла запекла боротьба, воїни не полишали без наказу Головнокомандуючого.
Цього дня ворог продерся аж занадто близько – підійшов в притул до позицій Анатолія.
– Десь опів на десяту ранку ми почули вигуки «Аллах Акбар» і побачили, що з різних боків нас штурмують бойовики, – пригадує боєць Цимбалюк. – Навряд жителі Донбасу, слов’яни, йшли б у бій з такими моджахедськими гаслами. Зарослі, схожі на кавказців, «ополченці» вели шквальний вогонь.
За словами українського воїна, переважаючі сили путінських найманців нашвидку доповнилися бронетехнікою. А наші хлопці проти бойових машин піхоти і бойовиків оборонялися стрілецькою зброєю та гранатометами. Під нещадні обміни свинцевим дощем очманілі бойовики лізли під кулі, але на місці впавших з’являлися і роїлися нові.
– По тому місці, де я прикривав сектор, бойовики вистрілили із ручного протитанкового гранатомета. Якийсь час я був без свідомості. Коли прийшов до тями, то відчув біль у правому плечі і передпліччі, побачив, що поранений. Не міг прийти в себе – шок, стрільба. Але пересилився, адже моїм хлопцям потрібна була підтримка. Я знову взяв автомат до рук і ще деякий час обороняв позицію.
Гинути не було сенсу, а перспектив відбити напад ворога не видавалося. Командир зв’язався із 128 окремою гірськопіхотною бригадою, спланували маневр і Анатолій Цимбалюк разом з іншими відійшли на позиції закарпатців. Разом з ними перегруповувалися, і вже виходили із Дебальцівського плацдарму. Тепер його чекають госпіталь, операція, лікування і реабілітація.

Олександр Гайн

There are three bed cases. Doctor asks one of them if he feels legs. His answer “yes” drives “goose skin” of fear away from the back. Let him be healthy again very soon and let him play football  till the rest of his life. Several guys are on crutches but stand without assistance.  It means the enemy did not manage to break either spirit or body of Ukrainian soldiers.
Two guys with separate mobile brigade chevrons hold together. One of them has injured legs and the other one has banded head and it looks like he has law jaw trauma. It is clearly seen he has unbearable pain, but he holds on because he is real worrier. They talk with gestures.
People fuss around the cars – some help others to come out, others avidly smoke. Very few want to talk now how they fought off  brutal with fury and blood terrorists.  Anatoliy Tsimbaliuk is one of those few who dare to speak about that day. He and his unit held the positions in the centre of Debaltseve. The city could not be abandoned without order of Commander-in-Chief.
That day the enemy approached the positions of Anatoliy’s unit.
– Around half past nine we heard yells “Allah Akbar” and saw attacking us commandos, – soldier Tsimbaliuk recalls. – I do not think Donbas people, the Slavs, would attack with Mojahed  slogans. “Militiamen” were with beards and looked like Caucasia residents.
According to what Ukrainian worrier said the superior numbers of  Putin’s mercenaries were quickly supplemented by armor. And our guys fought with small arms and grenade launchers against  fighting machines and infantry. Gone crazy commandos did not care but instead of the killed ones new ones appeared in numbers.
– Commandos fired from rocket-propelled grenade and hit the place where I covered the sector. I lost conscious. When I got back I felt pain in my right shoulder and saw I was wounded. I still could not come to my sense – I was in shock and it was shooting around. But I made an effort because my guys needed my support. I took again the gun machine and kept on firing.
There was no reason to die and it was not possible to repulse enemy’s attack. The commander contacted 128-th infantry brigade, maneuver  was planned and Anatoliy Tsimbaliuk together with others moved away to positions of soldiers from Zakarpatia. Together they regrouped and left Debaltseve bridgehead. And now hospital, operation, treatment and rehabilitation wait for him.

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s