Изображение 341«Боги війні» – артилерію не даремно так охрестили. Коли багатотрубний «орган» реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» починає грати свою пекельну увертюру – замовкають усі. І лише тоді, коли остання ракета, лишаючий димний слід у повітрі, полетить у бік противника, хтось із бойового розрахунку змочить водою запеклі від спраги губи. А хтось – засмалить цигарку.
Але таку «розслабуху» розрахунок дозволяє собі лише після відпрацювання вправи навчальних стрільб на полігоні. У бойовій ситуації артилеристи мусять відразу згоратись і міняти позицію.
На все про все в реактивників не більше трьох хвилин. Вийти на позицію, отримати координати, навестись на ціль і здійснити залп. А перед цим бігом завантажувати 60-кілограмові ракети до стволів установки, теж бігом. Та й вихід на бойову позицію можна порівняти з лихою погонею з кінобойовика.

It is not my first war…
“Gods of War» – artillery is called this name not just because. When multi-piped “organ” of “Grad” rocket launcher starts playing its terrible overture everything falls silent. When the last rocket leaves with smoky trace in the air only then someone from the crew takes a sip of water. And other one lights up s a cigarette.


Але цього разу бойовий розрахунок під командуванням бувалого вояки старшого сержанта Святослава Градова навчальні цілі вразив на оцінку «добре».
Святослав – 46-річний білорус з Гомеля. В Україні він осів після служби в армії. Тут створив родину і працював прорабом на будівництві. А коли запалав Донбас пішов у військкомат записуватись добровольцем.
– Ця війна у мене не перша, – каже чоловік. – В 1988-89 роках наша батарея, де я служив строкову, прикривала від душманів штаб армії в Кабулі. За ту війну отримав дві бойових солдатських медалі «За бойові заслуги» та «За відвагу».
Про своє рішення стати добровольцем командир «Града» старший сержант Градов говорить так: «Якби не ми, то воювати йшли б наші діти. А цього допустити не можна. Нашим дітям потрібен мир…»

But this “relaxation” crew is allowed only after exercising on a firing ground. In the battle field the crew must immediately change its location.
They have 3 minutes only for to move from the previous place. They should manoeuvre, receive new co-ordinates, target and fire. And before it to load rockets that weigh 60 kilos each. And also in a hurry. Monoeuvring itself can be compared with a dashing chase from action film.
But today the battle crew under the command of Sviatoslav Hradov, senior sergeant and old-mustache targeted exercise objects with “good” mark.
Sviatoslav is 46 years old Belorussian from Homel. He settled down in Ukraine after military service. He married here and worked as foreman in building. But when Donbas caught fire he came to the Military enlistment office as a volunteer.
– It is not my first war, – the man says. – In 1988-89 our battery where I was on regular military service covered our head-quarters from dushmans in Kabul. For that war I received two medals – “”For Service in Battle” and “For Courage”.
About his decision to become a volunteer the “Grad” commander, senior sergeant Hradov says: «If not us then our children would have gone to war. We cannot allow it to happen. Our children need peace…”

Володимир Скоростецький

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s