Вони різні за віком, професією і соціальним статусом. Натомість, їх єднає одне. Вони – солдати добровольці, які за покликом власного сумління, в складний для країни час, прийшли до військкомату і вступили до лав Збройних Сил України. У кожному підрозділі сил АТО на Луганському напрямку виконують бойові завдання сотні таких чоловіків.
Кремезний чолов’яга в броні, одягнутій поверх смугастого десантного тільника – солдат Володимир Коник. 44-річний уродженець Калуша, що на Івано-Франківщині із вересня минулого року служить в артилерії.
– Повинен був потрапити у десантні війська, оскільки строкову служив у ВДВ, але мої знання та навички знадобились «богам війни». Зараз я старший оператор у взводі управління дивізіону. У війську із 1 вересня минулого року. Як кажуть, діти в школу, а я у армію. Пішов у військкомат та записався добровольцем, – розповідає він.
У Володимира Коника із 2005 року була непогана, з його слів, робота за кордоном. Він із товаришами працював у будівельній компанії, яка зводила величезні заводи в Іспанії. Коли в Україні почались бойові дії, Володимир звільнився і відправився на Батьківщину.
– Я би хотів звернутися до тих, хто перебуває далеко від лінії зіткнення, – каже солдат. – Хлопці, свою країну треба любити, треба служити їй. Зараз Україні, як ніколи, потрібні захисники. Нічого не бійтесь!
Солдата у танковому шоломі, який стомлено дивиться у об’єктив фотокамери, звати В’ячеслав. Йому 39 років. Чоловік служить у механізованому підрозділі, хоча до початку бойових дій в Донецькій та Луганській областях він працював на одному із комунальних підприємств на рідній Харківщині. У війську опанував фах танкіста, хоча строкову служив у підрозділі охорони. Стверджує, що перенавчатись для керування багатотонною машиною було не важко.
– Головне, вірити у те, що ти робиш. Зараз ми – солдати України, яку маємо захистити від підлого та підступного ворога. –говорить він
У нього на плечі автомат АКС-У, на ствольній коробці якого хтось давно наліпив стікера із написом «Я люблю УКРАЇНУ». Літери ледь проглядають, майже стерлись, адже зброї сотні раз торкались натруджені солдатські долоні. Руки майстра-працівника, який змушений був відкласти мирні справи, щоби стати на захист Вітчизни. Пам’ятайте, про це ті, хто зараз насолоджується мирним життям і при зустрічі не забудьте потиснути міцну солдатську долоню…

Володимир Скоростецький із зони АТО, сектор «А»

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s