Лицарі Червоного хреста

Posted: 21.09.2015 by rmclviv in АТО
Позначки:, , ,

На війні є солдати, які не ведуть рахунок знищеним ворогам. Військові медики записують у свій актив врятовані життя. У 14-й окремій механізованій бригаді здоров’ям солдатів опікуються лікарі медичної роти.
«Зубна фея» 14 бригади
Незграбний ГАЗ 66 із світлозеленим кунгом перевалюючись з колеса на колесо вповзає на територію опорного пункту.
– Хлопці, куди стати можна, так щоб не відразу накрило, – запитує водій Олег.
– Ви що, дійсно зуби робити будете? Чи це жарт такий? – перепитує боєць з позивним «Веня»
Водій підморгує. З машини вилізає чоловік у окулярах, та стріпує білосніжний халат: «Будемо. Сьогодні у вас в роті працюємо. Передайте по ВОПах, стоматолог приїхав!»
Доки «Веня» сповіщав людей, що можна абсолютно безкоштовно підлікувати хворі зуби, я зміг поспілкуватись з лікарем, лейтенантом Максимом Бабуром.
До мобілізації Максим працював стоматологом у місті Фастів. Він недавно одружився, почав потроху налагоджувати сімейний побут, і тут прийшла повістка.
«Значить країні я був більше потрібний на фронті», – вирішив Максим, та пішов у військомат.
Людині з вищою медичною освітою в армії завжди знайдеться справа, але Максим розумів, що справжню користь зможе принести у тій галузі, де він є фахівцем.
Кошти та запчастини на ремонт старої машини, які медики хотіли переобладнати у зубний кабінет, шукали всією ротою. Водій, житель самбірського району Володимир Моспан, вклав у свою зелену «крихітку» душу і… зелена «зубна фея» поїхала. Спеціалізоване обладнання стоматологічного кабінету Максим Бабур «виписав» з Фастова.
– Де ж йог візьмеш, обладнання. Я навіть не знаю, чи є в нас у бойових частинах штатні стоматологи. Що вже казати про обладнання. Поставив своє. І пломби, і весь розхідний матеріал мій. Шкода тільки, що все закінчується, а мої фінансові ресурси дуже скромні. От якщо б знайшовся якийсь спонсор, або волонтери допомогли, – розповідає Максим Бабур.
За два місяця кочового життя на передовій Максим пролікував десятки пацієнтів, «поремонтував» сотні зубів. Не відмовляв і місцевим жителям, які звертались по допомогу. Пломбував безкоштовно.
Доки ми розмовляли, коло машини зібралося четверо бійців. Вони курили, та стиха перемовлялись поміж собою.
Я підійшов ближче, намагаючись почути, про що вони говорять.
– Щось я боюся туди іти, – говорив солдат років 40-45-ти.
Чоловік нервував, стискаючи у загорілих руках автомат.
– Вчора, коли «Гради» прилетіли не боявся, а тепер страшно? – підколював його молодий хлопець у бронежилеті та розгрузці.
– Ти такий сміливий, то і іди першим, я ще покурю, – запропонував той, що стояв у черзі першим. – Чесне слово, я тих зубних лікарів так боюсь, що краще б під обстрілом сидів.
Солдати ще якісь час сперечались, хто піде першим, та, нарешті, впхали до кабінету бійця з позивним «Мойша».  Хвилин десять всі кривились, слухаючи дзижчання бормашинки, а потім з кабінету, посміхаючись вийшов «Мойша».
– Нормально, класний лікар, – сказав він.
– Я перший стояв! – відразу ж заявив чоловік, що боявся лікуватись.
Він жестом зупинив  товаришів, які посунули до машини, витер бандажною піт з обличчя і зробив крок на зустріч своєму страху…
В дні, коли зубний кабінет приїхав до Талаківки, її сильно обстрілювали. Вночі опорний пункт, який бійці назвали Амстердам, вдарив град і водій Володя дуже хвилювався за свою машину. Вже стемніло, а він все не відходив від неї, ніби його присутність могла зупинити артилерійський вогонь.
–Господи, тільки б до ранку була цілою, – зітхнув Володя і, нарешті, спустився в укриття.
Мама для тракториста
Для жителів села Талаковка, Донецької області, звуки вибухів не дивина.  Терористи часто обстрілюють населений пункт. Але цього разу вибух стався відразу, без звуку пострілу. Одинокий вибух у полі за селом.
Коли цікавість пересилила страх селяни вийшли подивитись, що відбулося, та побачили палаючі залишки трактора, біля яких лежав поранений тракторист.
Це поле було заміновано бойовиками, і всі в сели знали про небезпеку. Не відомо, чому тракторист злегковажив і поїхав на небезпечне поле, та й зрештою, це вже було не важливо. Треба було рятувати людину.
Місцеві жителі викликали швидку допомогу та міліцію, і за деякий час працівники цих служб вже стояли на дорозі, навпроти місця трагедії, але не наважувались вийти на мінне поле.
На щастя потерпілого, поруч знаходились позиції 14-ї окремої механізованої бригади. Старший лейтенант медичної роти Віталій Руснак, та сержант Руслан Варава, відразу погодились допомогти. Чекати на приїзд саперів не було часу. Тракторист міг загинути від отриманих опіків та поранень.
– Ми виїхали на поле і потихеньку поїхали до трактора, – розповів старший лейтенант Віталій Руснак. – В тракториста нога та голова були посічені осколками, були множинні опіки . Якщо б ми запізнились з допомогою, людина загинула б.
– А назад як вибрались? – запитав я.
– Їхали заднім ходом по своїх слідах, – відповів сержант Руслан Варава, який вів машину.
–То виходить в тракториста того дня дуло друге день народження? Ви ж, практично, подарували йому життя.
– Можна і так сказати. Хоча, дивне порівняння. Не думав, що колись буду у ролі мами, – посміхнувся  лікар Віталій.
Окрім імовірності напоротись на міну, військові медики наражались на небезпеку потрапити під ворожий вогонь. Позиції ворожих військ  знаходяться на відстані близько кілометра від місця подій, де простір вільно прострілюється з стрілецької зброї.
Лицарі червоного хреста
Командир медроти 14-ї окремої механізованої бригади Ігор Григорьєв, забрав навколо себе справжніх професіоналів та ентузіастів своєї справи. Більшість з особового складу роди були «на гражднці» медиками високої кваліфікації. І стоматолог Максим Бабур, і викладач кафедри анатомії Буковинського медуніверситету Віталій Руснак мали законні підстави  не іти до армії. Здавалося б навіщо? Вони відчувають повагу людей, що їх оточують, можуть заробити собі на життя. Але на Україну напали, і вони зробили так, як вчинили справжні чоловіки – пішли захищати батьківщину.
Це заслуговує не вдячність та повагу.
У останньому рядку клятви  Гіппократа,  яку дають лікарі, є такі слова: «…тому, хто виконує клятву, нехай буде дано щастя в житті та мистецтві, та слава у всіх людей на вічні часи». Отже, шановні наші, безстрашні, лікарі, хай у вашому житті все складеться, саме так, як записав Гіппократ.

Начальник прес-служби
14-ї омбр ОК «Захід»
лейтенант Влад Якушев

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s