Мамо, тато – я йду в армію, хочу служити

Posted: 04.03.2016 by rmclviv in Бойова підготовка, гартує полігон, на шляху до професійного війська

Переглянути фотоБільше ста жінок-військовослужбовців з усіх куточків України опановують ази військової справи на базі 184-го Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Військовослужбовців військової служби за контрактом навчають за унікальною методикою, що була розроблена в Центрі на досвіді української армії, здобутому в ході проведення Антитерористичної операції. Про це під час брифінгу розповів представникам засобів масової інформації заступник начальника Центру по роботі з особовим складом підполковник Володимир Безбородов.
– Ми не робимо різницю в статі: жінки разом з чоловіками виконують всі завдання навчального плану. Навчання відбувається в межах, визначених для обраної військової спеціальності. Первинна військова підготовка   це мінімум два тижні для того аби вони освоїли ази військової справи. Ми готуємо понад вісімдесят спеціальностей: військових кухарів, спеціалістів з питань матеріально-технічного забезпечення, логістики тощо. Загалом, курс розраховано на два місяці.
Упродовж дня представники ЗМІ відвідали чимало навчальних місць, де вправлялися українські амазонки та поспілкувалися з ними про перипетії військової служби. Зокрема, під час перебування на одному з етапів курсанти розповіли журналістам про методику приготування їжі в польових умовах за допомогою технічних засобів продовольчої служби. Так, матрос Лідія Горохова з міста Очаків розповіла про те, що у війську перебуває вже вісім місяців. За цей час навчилася влучно стріляти по мішенях зі свого АК, покращила фізичну підготовку.
– За специфікою підрозділу цим дисциплінам наше командування приділяє чималу увага, тож доводилося докладати багато зусиль аби не пасти задніх. Тут навчаюся на військового кухаря і вважаю цю спеціальність вкрай важливою, адже голодний солдат – не боєць. Кухар встає одним із перших і вже з п’ятої години ранку порається задля того аби вже через дві години нагодувати сніданком особовий склад, потім – обід, вечеря. Роботи вистачає на цілий день. Маємо чудових інструкторів, які передають нам свої знання про те, як слід розпалювати вогнище за допомогою підручних засобів під час несприятливих погодних умов, як приготувати смачну їжу в польових умовах з обмеженого набору продуктів. Також нас вчать готувати на різних типах польових кухонь і детально знайомлять із тактико-технічними характеристиками, особливостями експлуатації та ремонту.
Тут зібрався чудовий колектив: є багато дівчат, які мають значно більший досвід куховарення і вони радо діляться ним.
Натомість солдат Ірина Королькова з Маріуполя розповіла, що за цивільною професією вона швея. Однак дії російських окупантів змусили дівчину кардинально переглянути свої життєві пріоритети.
– Для себе поставила за мету докласти зусиль, щоб на нашій землі нарешті запанував мир. Ця війна нікому не потрібна, але агресорам варто знати, що ми не віддамо свою державу на поталу. У мене є чимало друзів, які зараз проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Мої батьки не дуже хотіли відпускати мене в армію, але потім прийняли мій вибір. Польові умови не злякали, до всього звикаєш під час навчання.
Допоки ця навчальна група жіночого підрозділу виконувала визначену програму, а за одно – готувала обід для свої побратимів, інші на полігоні вправлялися у стрільбі з автоматичного гранатомета АГС-17, виконували навчальні вправи зі стрілецької зброї, відпрацьовували тактику бою, посадку та висадку на техніку, відбиття нападу диверсійних груп противника, подолання мінних загороджень тощо. А ще стовідсотково проходять психофізичний адаптаційний тренінг, а саме – так звану «обкатку танками». Під час нього курсанти не лише звикають до пострілів та вибухів, а також виявляють готовність вступити у двобій з броньованою сорокатонною машиною, а також особисту відвагу, віру в свої сили та навички.
Після виконання вправи навчальних стрільб з АГС-17 заступник командира взводу – військовослужбовець військової служби за контрактом Людмила Пішак, з Чернівецької області поділилася своїми враженнями з журналістами.
– Вогонь вела по цілях, що знаходилася на відстані більше семиста метрів, маю одне попадання та один промах. Стріляти зовсім не страшно, і лише першого разу, а потім… Коли взяла до рук автомат чомусь відчула страх не за себе, а за тих бійців, які у ці хвилини воюють за нас на Донбасі. Я йшла до війська за покликанням. До служби у війську я п’ять років пропрацювала спочатку сільським фельдшером, медичною сестрою у Кельменецькій центральній районній лікарні, а потім – нікому нічого не кажучи зібрала усі необхідні документи та підписала контракт на військову службу. Своїм рідним так і сказала: Мамо, тату – я йду в армію, хочу служити.
Своїм прикладом хочу підтримати усіх чоловіків, які зараз б’ються з окупантами і закликаю усіх жінок – приєднуйтеся до нас, в армії не так вже й страшно. Мені служба в армії приносить дуже велике задоволення. Якщо випаде так, що мій підрозділ буде направлено для виконання завдань у зону проведення Антитерористичної операції я зможу за себе постояти та дати прочуханки зайдам із сусідньої держави. Готова захищати свою Вітчизну, свою державу. Спочатку чоловіки-військовослужбовці казали нам: «що ви тут робите, навіщо це вам потрібно, це не ваша справа»… Але хочу заявити скептикам – це жіноча робота, для нас тут немає нічого складного, лише потрібно мати бажання й терпіння.
Інструктор, учасник бойових дій в Афганістані прапорщик Володимир Калєхман, з Черкаської області поділився своїми враженнями від роботи з «куховарками» після того, як очолюваний ним підрозділ успішно відбив напад диверсійно-розвідувальної групи противника на колону бойової техніки.
– Працювати з жінками не важко, просто необхідний матеріал їм слід подавати в іншій інтерпретації, аніж чоловікам. Мої підопічні самовіддано працюють, більш зібрані, володіють чудовими аналітичними здібностями. Хочу підготувати їх таким чином, аби вони чітко знали, як ефективно воювати з ворогом. На війні немає місця людям, які сумніваються у своїх силах та вміннях. Ніяких послаблень не даю. Вірю в те, що моя наука знадобиться в реальному бою, і допоможе на рівних протистояти ворогу.
Не без гордості за підлеглих і командир зведеної жіночої роти,  випускниця Військового інституту, а нині Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного капітан Ганна Брунарська.
– Ви б бачили, з яким завзяттям вони опановують військову справу. Цей полігон вже став для них рідним, адже вони вже знають тут усі навчальні місця. Для них немає слова – не можу, навпаки – просять додаткових занять. Загалом, мої дівчата виявляють високу психологічну стійкість під час навчання. Можу із впевненістю стверджувати те, що наші випускниці якісно виконуватимуть професійні обов’язки в будь-якому підрозділі та стануть гідними представницями такого військової служби за контрактом.

Віталій ІВАНОВ

Залишити відповідь

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s